English Abstract: The article is devoted to the study of the structure of the normative element of the mechanism of legal regulation of social relations.The mechanism of legal regulation of relations is considered as a system of legal means, methods and forms which regulate social relations. At the same time, under current conditions of the society development such regulation is achieved with minimal normative of the state. Scientists claim the variability of the normative element of the mechanism of legal regulation of social relations. The normative regulator is not the only way of influence on the subject’s assessment of abilities in the social environment. The above-mentioned is manifested in the field of relations free of the state imperative pressure – relations, which formation is conditioned by the sphere of a person’s private life. Legal regulation of social relations in this field is achieved through the mediation of other regulators which have a common nature with the legal norm but a subjective limitation of their obligation.Variability of the parameters making their content and essence may not always be fit into previously established normative regulators. Therefore, the legal norm may not regulate certain types of social relations. Moreover, the disposition of legal norms may not even meet the real needs of the subjects of a particular relationship. Or vice versa, a legal norm may contain only declarative principles or definitions, complicating the appropriate level of legal regulation of relations.It is proved that legal norm is not a fundamental element of the mechanism of legal regulation of social relations, through which relations between the society members from the essential field to the real field and formation of corresponding legal relations between them are regulated. Corresponding regulatory influence is provided by other regulators of various legal nature, but of identical axiological significance.The author argues that along with the legal norm the legal means for ensuring the mechanism of legal regulation of public relations include alter-normative regulators (agreement, practice), which represent a mutually agreed formation and further application of a corresponding normative structure to the specific model of behaviour of the participants of legal relations. Besides, over-normative (legal principles) and quasi-normative (judicial acts) regulators are distinguished along with normative and alter-normative regulators.Ukrainian Abstract: Стаття присвячена дослідженню структури нормативного елементу механізму правового регулювання суспільних відносин. Механізм правового регулювання відносин розглядається як система правових засобів, способів та форм, за допомогою яких впорядковуються суспільні відносини. При цьому таке впорядкування, в сучасних умовах розвитку громадянського суспільства досягається мінімальним нормативним примусом держави. Вченим стверджується про варіативність нормативного елементу механізму правового регулювання суспільних відносин. Нормативний регулятор стає не єдиним засобом впливу на оцінку суб’єктом можливостей в соціальному середовище. Яскраво зазначене проявляється в сфері відносин, які позбавлені державного імперативного примусу - відносини, формування яких обумовлено сферою приватного життя людини. Правове регулювання суспільних відносин в цій сфері досягається за посередництвом інших регуляторів, які мають спільну с нормою права природу але суб’єктну обмеженість своєї обов’язковості.Варіативність параметрів, які формують їх зміст та сутність не завжди можливо вписати у вже сформовані нормативні регулятори. Тому норма права може і не регулювати деякі види суспільних відносин. Більш того, диспозиція правової норми може навить не відповідати дійсним потребам суб’єктів певних відносин. Чи навпаки, правова норма може містить в собі виключно декларативні засади, принципи або дефініції, що ускладнює належний рівень правової регламентації відносин. Доведено, що норма права не є основним елементом механізму правового регулювання суспільних відносин, за посередництвом якого відбувається упорядкування відносин між членами соціуму від сфери сутнісного до сфері дійсного та формування відповідних юридичних зв’язків між ними. Відповідний регламентаційний вплив забезпечується за допомогою інших регуляторів, які мають різну правову природу, але тотожне аксіологічне значенням.Автором доводиться, що нарівні з правовою нормою правовим засобом забезпечення дії механізму правового регулювання суспільних відносин виступають alter-нормативні регулятори (договір, звичай), які представляють собою взаємоузгоджене формування та подальше застосування відповідної нормативної конструкції до індивідуально-визначеної моделі поведінки учасників правових відносин. Крім того, поряд з нормативними та alter-нормативними регуляторами виокремлені наднормативні (принципи права) та quasi-нормативні (судові акти).Через те, що правовою нормою не вичерпується регламентацій вплив на суспільні відносини, відповідний елемент механізму правового регулювання вимагає свого структурного корегування. Вченим вводиться термін нормативний конструкт як сукупність тотожних правовій нормі юридичних конструкцій для характеристики елементу механізму правового регулювання суспільних відносин
